Як екзистенційно-орієнтована терапевтка, я розглядаю будь-яку складність клієнта, як елемент його способу буття у світі. Всі ми якось живемо, якось ставимось до речей, приймаємо ті чи інші рішення, бачимо світ, про щось мріємо, кудись прямуємо, на якісь речі ставимо акценти - це і є наш спосіб буття. Він може нас влаштовувати, а може приносити дискомфорт, і тоді ми намагаємось поміняти щось у цьому способі буття.
Відчуття, що вигораєш, це завжди гарний момент замислитися - а чи подобається мені моє життя? Що з того, що я роблю систематично, забирає в мене стільки енергії, життєвих сил? Інколи проблеми лежать на поверхні та полягають у зовнішніх чинниках - поганій організації роботи в команді, негативному робочому кліматі, завищених очікуваннях з боку керівництва - і на це можна напряму впливати. Хоча частіше виявляється, що я змінюю одне, друге, третє місце роботи, а працюю чомусь так само, на виснаження. І тоді це привід придивитися до себе, як я роблю своє життя таким, яким воно є.
Вигорання, як я його бачу, це стан, який наступає після періоду тривалого дискомфорту, коли людина не знаходить потрібних для неї опор, для того щоб щось із цим дискомфортом вдіяти. Вигорання не настає раптово, як говорить Альфрід Ленгле, відомий віденський психотерапевт, це - психічний рахунок, який ми платимо, якщо довгий час живемо без внутрішньої згоди. Ця згода, в цьому контексті, про те, що нам щось може не подобатись, бути затісним, що ми можемо бути впевнені в цінності чогось, що нас насправді не хвилює, або ж навпаки, нехтувати тим, що нам важливо - і не помічати цього.
Своїм клієнтам я інколи даю одну цікаву рефлексивну вправу на визначення власних цінностей. У ній всього 1️ крок і 4 підказки-уточнення.
Цінність завжди визначається словосполученням, в якому є дієслово і виражається питанням «що я хочу і готовий робити?». Наприклад “піклуватися про фізичний комфорт своєї родини”, “пізнавати світ”.
Спробуйте сформулювати кілька ключових цінностей вашого життя, перевіряючи себе за допомогою наступних пунктів:
Якби ніхто не бачив і не знав, що я це роблю, продовжував би я це робити?
Обов'язок може бути цінністю тільки тоді, коли його можна вибрати.
Цінність це не бажання, намір чи мета.
Цінність завжди про процес: її ніколи не можна «завершити» або «досягти». Інакше це мета чи завдання.
Справжніх цінностей не може бути багато, скоріш за все іх набереться до десяти. Але інколи роздуми про цінності та про те, чим я керуюся у своєму житті наштовхують нас на цікаві та глибокі переосмислення.
Пам’ятайте, вигорання чи будь-яка інша складність, яка трапилася у житті - це не про те, що вам щось не вдалося, а скоріш про можливість. Можливість приділити собі час, увагу, придивитися уважніше та, врешті, почати жити більш повним життям.
Comments